Сива, молода і ніч в долоні...
То куди мені тепер іти?
Відчуття таке - що я в полоні
І шляхів не бачу до мети.
Сонце встане, квіти заспівають…
Добрий знак - червоний в полі мак.
Я багато квітів назбираю
І піду шукати власний шлях.
Дорога
Придивляюся - дорога,
Наче покритка верба,
Вже іти мені незмога.
Сонце. Спека. Тінь сліпа.
Та іду.
А світ вирує.
І тополя, хоч сумна,
Більше вже не вередує,
А вклоняється вона.
У журбі лягла дорога
До спотворених стовпів,
Де кричіть моя убога,
На хресті, душа крізь біль.
Я - тільки людина
Така вже до мене приходить
година,
І я до кісток промерзаю,
Та в тім - я тільки людина,
Я - тільки людина,
Живий очевидець нових
перемін.
Все ніби до сонця,
До доброго світу...
Ковтаю гірке у відлуння
буття,
Звертаюсь до моря,
Питаю у вітру,
Дивлюся на зорі
І вірю в життя.
На поклик до праці
За щастя свободу
Я - тільки людина
Волію сказать -
У злую негоду
Все краще народу
В піснях і у віршах...
Ні кроку назад.
вірші із книжки "ДОРОГА ДО ХРАМУ"
Віра Север 2004р.
Современная поэзия
Стихи
Поэты
Рецензии
О сайте
Вход в Мастерскую
