Так бува. Алеж і я трохи забарилась,
та під гаслом - течія - долі не скорилась.
Тож нехай безхатько-кіт миється щоранку -
сніг старий водою збіг, сонце у серпанку.
Як погляну я згори: промінь землю миє,
мов гукає знов до гри, і дарує мрію.
Від струмка зелений гай більше зеленіє,
та весна співа: нехай сонце серце гріє.
У садочку, під вербой тінь з очами ночі
має вигляд вже не той, що усіх мороче.
Современная поэзия
Стихи
Поэты
Рецензии
О сайте
Вход в Мастерскую
