Життя неймовірно манірна штука. Воно як театральна вистава –
Всі в перуках, в красивих доміно та з масками на кремезних обличчях.
Лише та людина одягне кремезну маску яка має кремезну душу.
Жити – це ніби як цеглою чистити горіхи – наносиш один удар
І роками вибираєш їстівні шматочки з шкаралупи та бруду.
Те що ти отримуєш в результаті не є справжнім цілісним життям –
Це сурогат, але ти поглинаєш його крихти із задоволенням бо ти,
Ніби сліпий у Парижі або на бразильському карнавалі –
Чуєш голос свята, але не знаєш де воно насправді.
Нащо людям знати, яке воно і що воно з себе – те життя?!
Все одно ще жодній людині не вдалося дістати цілим із шкаралупи,
Якщо ж вдалося то це по-справжньому жива людина…

2011р
м. Донецьк